Чому чай і дзен-храми нерозривно пов'язані

Чай приходить із ченцем

За даними Вікіпедії, перше задокументоване свідчення про чай у Японії датується IX століттям, коли чернець Ейтю привіз його з Китаю часів Тан. Згодом інтерес згас. Близько кінця XII століття чернець Ейсай, повернувшись із Китаю, запровадив порошкову форму чаю, яку збивають гарячою водою в чаші. Йому приписують заснування школи дзен Ріндзай у Японії та привезення насіння зеленого чаю у 1191 році. У тій самій статті зазначено, що цей порошковий зелений чай уперше використовували в релігійних обрядах у буддійських монастирях — саме звідти бере початок історія чаю в Японії.

Ейсай і Кеннін-дзі

Ейсай заснував Кеннін-дзі в Кіото у 1202 році й похований на його території, повідомляє Вікіпедія, яка називає його історичним дзен-храмом і одним із Кіото Ґодзан — п'яти найважливіших дзен-храмів Кіото. Ейсай також написав «Кісса Йоджьокі», яку Вікіпедія передає як «Пити чай для здоров'я». Він розглядав чай передусім як ліки, і Вікіпедія згадує, як він підніс чашу чаю хворому сьоґуну Санетомо. Кам'яний пам'ятник у храмі вшановує чай.

Чай проти сонливості

Багатогодинну медитацію важко витримати без сну, і стаття про японську чайну церемонію прямо зазначає, що буддисти використовували чай, аби не засинати під час неї. Саме це практичне застосування є найдавнішим зв'язком між чаєм і храмами — ще до будь-якої естетики чи філософії. Воно також пояснює, чому чай поширювався спершу серед священників і вищих верств. Japan-guide.com розповідає, що чай потрапив до Японії у VIII столітті з Китаю і його пили як лікувальний напій переважно священники та знать, і лише в період Муроматі його перейняли люди всіх станів.

Дзен і форма церемонії

Japan-guide.com зазначає, що витонченіша версія чайних зібрань розвинулася близько періоду Муроматі з натхненною дзеном простотою та більшим наголосом на духовності, і що чайна церемонія бере початок саме з тих зібрань. Вікіпедія приписує Мураті Джуко, одному з ранніх розробників чаю як духовної практики, вивчення дзену під керівництвом ченця Іккю. Ідеали, що з цього постали, гості й досі чують названими: вабі — стримана й скромна краса, та чотири принципи — гармонія, повага, чистота й спокій.

Рікю та Дайтоку-дзі

Вікіпедія описує Сен-но Рікю (1522–1591) як постать, що сформувала чайну церемонію більше за будь-кого іншого, і зазначає, що він пройшов дзен-практику в Дайтоку-дзі в Кіото. Дайтоку-дзі, храм дзен-школи Ріндзай на півночі міста, описано там як тісно пов'язаний із культурою чайної церемонії. Стаття додає, що головний храм і багато його підхрамів закриті для публіки. Рікю віддавав перевагу бокусекі — каліграфії дзен-священників — для сувою в чайній кімнаті.

Чайна кімната запозичує в храмів і святилищ

Не все в чаї походить від дзену. Вікіпедія зазначає, що звичай очищати руки й рот перед церемонією зазнав впливу синтоїстського ритуалу місогі, а брама між чайним садом і повсякденним світом наслідує архітектуру святилищ і торії. Там також сказано, що дзен-буддизм і синто разом справили великий вплив на японську чайну культуру. Токонома — ніша для сувою та квітів — може походити від кімнат дзен-монастирів періоду Камакура, одна з двох теорій, які викладає Вікіпедія.

Цей храм належить до школи Чистої Землі, а не Дзен

Японська Вікіпедія зазначає Jōtoku-ji — храм, вказаний на квитку цього сайту, — як храм школи Jōdo-shū. Jōdo-shū, школа Чистої Землі, зосереджується на відданості будді Аміді та повторенні його імені, згідно з англійською статтею, і це інша школа, ніж Дзен. Тож наведена вище історія про Дзен — це історія чаю, а не твердження про цю кімнату. Що справді дає вам храмове оточення — це чайна церемонія в буддійському місці з брамою, територією та фонтаном для очищення, а не готельна банкетна зала.

Читати далі: Дзьотоку-дзі: місце проведення чайної церемонії

Кому це не підходить

Якщо ви хочете сидіти в медитації, слухати дзенську бесіду або відвідати дзенський монастир — ця церемонія не про це. Це 70-хвилинний груповий майстер-клас у Великій чайній кімнаті храму школи Чистої Землі. Якщо саме дзенська історія вас приваблює, Kennin-ji та Daitoku-ji — це місця, про які варто почитати, хоча Вікіпедія зазначає, що значна частина Daitoku-ji закрита для публіки. Щодо самої церемонії, посібник з етикету чайної церемонії на цьому сайті розповідає, що робити з чашею.

Читати далі: Етикет чайної церемонії, уперше